Що таке взагалі демократія? Демократія – це така система влади, при якій держава, політичні інститути залежать від юридично оформленної волі народу. Так, про яку демократію може йти мова в нашому посткомуністичному суспільстві? Як і було за Радянського Союзу до волі народу не прислухаються і зараз. І, взагалі, старі норми і ідеали ще надто глибоко сидять в мозку нашого народу. Розглянемо сучасне становище нашої країни, спираючись на чинники, які впливають на демократичний розвиток України.
По-перше, як я вже зазначав вище, громадяни України, особливо старше покоління, живуть як мінімум за половиною старих, комуністичних, принципів. Старі догми і правила поведінки керують їхними вчинками, а люди, спираючись на них, і не відчувають їхнього впливу на свої думки та дії. Але існує також і інша група населення, яка свідомо керується недемократичними правилами. І це не тільки «комуністи старої закалки», або нові комуністи; окрім них існує ще багато людей зі своїми нормами і ідеалами, які заважають сприймати демократію в тому розумінні, яке закладене в визначення цього поняття. Це, наприклад, націоналісти з Західної України, соціалісти чи просто люди без яких-то було б конкретних політичних уподобань, але які несвідомо суперечать в своїх думках принципам демократії. Це перший чинник, на мою думку, який впливає на розвиток демократії в нашій країні.
За другий чинник я хотів би взяти різноманітність партій і організацій, які задля самозабезпечення і власного розвитку на суспільних сходах проповідують принципи недемократичного суспільства. Це – комуністи, які обіцяють стабільне життя і економіку (недосяжні мрії); ті ж націоналісти, які закликають боротись за визнання нації; соціалісти – зовсім райдужні мрійники тощо. І це ще не весь список таких «обіцяльників», які затьмарюють очі населенню України своїми обіцянками, щоб дістатись до влади. Та й ті ж «демократи» не кращі за усіх інших – ті ж обіцянки і мрії. Рідко знаходиться партія, яка б наполегливо спрямовувала свої дії на справжній розвиток демократичного суспільства.
Третій фактор – це правління держави, і, взагалі, урядовці. Небачений розвиток корупції в усіх гілках влади після розпаду СРСР сам собою вже заперечує демократію. А хто ж приймає ці рішення і закони, які начебто повинні йти на користь розвитку демократичного суспільства? Ці ж самі голови владних структур, які «правдами і неправдами» проникли до верхівки суспільства. Народні обранці – депутати – збагачують кишені, а не працюють на користь їх обиравших – народа. Та навіть ті, хто не намагаються «нагріти руки у багаття влади», хоча їх не так вже і багато, не можуть протидіяти такій масі інших своїх колег. Деякі з них і не намагаються – стоячи з боку, а деякі просто так довго жили за іншими принципами, що їм просто не хочеться з ними розставатися.
СУМКА , в ботанике - то же, что аск.
ЯКУБОВСКИЙ Иван Игнатьевич (1912-76) , Маршал Советского Союза (1967), дважды Герой Советского Союза (1944). В Великую Отечественную войну командир танкового полка, танковой бригады, заместитель командира гвардейского танкового коруса. В 1957-65 1-й заместитель главнокомандующего и главнокомандующий Группой советских войск в Германии. С апреля 1967 1-й заместитель министра обороны СССР, с июля одновременно главнокомандующий Объединенными вооруженными силами государств - участников Варшавского договора.
ЮСУПОВЫ , российские князья (с 16 в.) из рода ногайских мурз, крупные землевладельцы. Наиболее известны:..1) Григорий Дмитриевич (1676-1730), участник Азовских походов и Северной войны, генерал-аншеф (1730), возглавлял Военную коллегию (1727-30);..2) Николай Борисович (1750-1831), министр Департамента уделов (1800-16), член Государственного совета (с 1823). Директор императорских театров (1791-96), руководил Эрмитажем (1797). Владелец и строитель усадьбы Архангельское, меценат. Имел картинную галерею и библиотеку. С пресечением рода в 1891 титул Юсуповых перешел графам Сумароковым-Эльстон:..3) Феликс Феликсович (1856-?), генерал-лейтенант (1915), в 1915 главный начальник Московского ВО, с 1917 в эмиграции;..4) Феликс Феликсович (1887-1957), женат на племяннице императора Николая II. Организатор и активный участник убийства Г. Е. Распутина. С 1917 в эмиграции. Автор воспоминаний.