План:
1. Соціальна демократія
2. Концепція економічної демократії
3. Соціал-демократична держава – якою вона повина бути
Висновки
Список використаної літератури
Соціальна демократія
Соціал-демократична ідеологія виникла на ідеях Е. Берштейна про класову співпрацю і соціальні реформи як єдиний шлях покращення соціального становища для робітничого класу. Одним із перших розгорнуте обґрунтування соціал-демократичної ідеї здійснив Е. Бернштейн, якого інколи називають батьком сучасної соціал-демократії. Перу цього німецького теоретика належать праці «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії» (1899), «Чи можливий науковий соціалізм?» (1901), «Класи і класова боротьба» (1904) та багато інших. Теоретична позиція Бернштейна тісно пов'язана з його політичною орієнтацією на реформи. На відміну від К. Маркса, він вважав неможливим завоювання політичної влади пролетаріатом. Сучасний пролетаріат, на думку Бернштейна, не досяг того рівня політичної та моральної зрілості, який дозволив би йому управляти суспільними процесами, перебрати на себе всю повноту державної влади. За Бернштейном, диктатура пролетаріату означатиме диктатуру клубних ораторів і партійних демагогів. Він гостро критикував абстрактні марксистські положення про пролетаріат як однорідну цілісність, фіксуючи різнорідність чисельно зростаючих соціальних груп, об'єднаних під цією назвою. Перехід до соціалізму може відбутися не внаслідок революції, яку Бернштейн слушно називав «політичним атавізмом і ознакою варварства», а лише через соціалізацію капіталізму. Найближчими цілями робітничого руху є, на його думку, боротьба пролетаріату за економічні й політичні права. Проблеми економічних прав він пов'язував із питанням про приватну власність для кожного громадянина, акцентуючи на його праві реалізувати свій соціальний інтерес.
Важливим елементом економічної концепції Бернштейна є теорія демократизації капіталу. Економічні перетворення капіталістичного суспільства на соціалістичних засадах, на думку Бернштейна, мають відбутися завдяки розвиткові виробничих і споживчих товариств, які демократизують економіку, формують механізми самоврядування трудящих. Він віддавав перевагу стихійному, еволюційному розвиткові економіки, основою організації якої є споживча і виробнича кооперація, здатна вдосконалюватися за ініціативою «знизу», утверджувати справжню демократію, тобто демократію, за якою жоден клас не користується привілеями порівняно з рештою суспільства. Щоб досягти такого суспільного стану, необхідний певний рівень правосвідомості громадян. Правосвідомість Бернштейн розглядав як уміння жити за законами, контролюючи свої пристрасті. Адже демократична форма правління передбачає високий ступінь не лише свободи, а й відповідальності для всіх. За Бернштейном, чим довше у будь-якій сучасній державі діють демократичні інститути, то більше уваги приділяється правам меншості. Партійна боротьба втрачає характер взаємної ненависті, а тому й життя таких партій позбавляється політичних катастроф.
ЭНГЕЛЬС (Engels) Фридрих (1820-95) , мыслитель и общественный деятель, один из основоположников марксизма. Родился в г. Бармен (ныне Вупперталь, Германия) в семье фабриканта. В 1841-42, отбывая воинскую повинность в Берлине, посещал университет. В 1842 переехал в Манчестер (Великобритания), где работал в конторе фабрики; сотрудничал в "Рейнской газете". Встреча с Марксом в Париже в 1844 положила начало их дружбе. Энгельс активно участвовал в организации (1847) и деятельности "Союза коммунистов", вместе с Марксом написал программу Союза - "Манифест Коммунистической партии" (1848). В июне 1848 - мае 1849 вместе с Марксом издавал в Кельне "Новую Рейнскую газету", в 1849 участвовал в вооруженном восстании в Юго-Зап. Германии. В ноябре 1849 переехал в Лондон, в ноябре 1850 - в Манчестер, где работал в торговой конторе, с 1870 жил в Лондоне; Энгельс оказывал постоянную материальную помощь Марксу. Вместе с Марксом руководил деятельностью 1 Интернационала. После его смерти был советником и руководителем европейских социалистов. Основные труды: "Положение рабочего класса в Англии" (1845); "Святое семейство" (1845), "Немецкая идеология" (1845-46), обе совместно с Карлом Марксом; "Крестьянская война в Германии" (1850); "Революция и контрреволюция в Германии" (1851-52); "Анти-Дюринг" (1878); "Происхождение семьи, частной собственности и государства" (1884); "Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии" (1886); "Диалектика природы" (1873-82, опубликована 1925); "Крестьянский вопрос во Франции и Германии" (1894).
УМУГИ-ХИМЭ (яп . дева-раковина), в японской мифологии богиня, оживившая О-кунинуси порошком из раковины.
КАТРЕН , см. Сонет.