План:
1. Соціальна демократія
2. Концепція економічної демократії
3. Соціал-демократична держава – якою вона повина бути
Висновки
Список використаної літератури
Соціальна демократія
Соціал-демократична ідеологія виникла на ідеях Е. Берштейна про класову співпрацю і соціальні реформи як єдиний шлях покращення соціального становища для робітничого класу. Одним із перших розгорнуте обґрунтування соціал-демократичної ідеї здійснив Е. Бернштейн, якого інколи називають батьком сучасної соціал-демократії. Перу цього німецького теоретика належать праці «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії» (1899), «Чи можливий науковий соціалізм?» (1901), «Класи і класова боротьба» (1904) та багато інших. Теоретична позиція Бернштейна тісно пов'язана з його політичною орієнтацією на реформи. На відміну від К. Маркса, він вважав неможливим завоювання політичної влади пролетаріатом. Сучасний пролетаріат, на думку Бернштейна, не досяг того рівня політичної та моральної зрілості, який дозволив би йому управляти суспільними процесами, перебрати на себе всю повноту державної влади. За Бернштейном, диктатура пролетаріату означатиме диктатуру клубних ораторів і партійних демагогів. Він гостро критикував абстрактні марксистські положення про пролетаріат як однорідну цілісність, фіксуючи різнорідність чисельно зростаючих соціальних груп, об'єднаних під цією назвою. Перехід до соціалізму може відбутися не внаслідок революції, яку Бернштейн слушно називав «політичним атавізмом і ознакою варварства», а лише через соціалізацію капіталізму. Найближчими цілями робітничого руху є, на його думку, боротьба пролетаріату за економічні й політичні права. Проблеми економічних прав він пов'язував із питанням про приватну власність для кожного громадянина, акцентуючи на його праві реалізувати свій соціальний інтерес.
Важливим елементом економічної концепції Бернштейна є теорія демократизації капіталу. Економічні перетворення капіталістичного суспільства на соціалістичних засадах, на думку Бернштейна, мають відбутися завдяки розвиткові виробничих і споживчих товариств, які демократизують економіку, формують механізми самоврядування трудящих. Він віддавав перевагу стихійному, еволюційному розвиткові економіки, основою організації якої є споживча і виробнича кооперація, здатна вдосконалюватися за ініціативою «знизу», утверджувати справжню демократію, тобто демократію, за якою жоден клас не користується привілеями порівняно з рештою суспільства. Щоб досягти такого суспільного стану, необхідний певний рівень правосвідомості громадян. Правосвідомість Бернштейн розглядав як уміння жити за законами, контролюючи свої пристрасті. Адже демократична форма правління передбачає високий ступінь не лише свободи, а й відповідальності для всіх. За Бернштейном, чим довше у будь-якій сучасній державі діють демократичні інститути, то більше уваги приділяється правам меншості. Партійна боротьба втрачає характер взаємної ненависті, а тому й життя таких партій позбавляється політичних катастроф.
ТРИНИДАД И ТОБАГО , Республика Тринидад и Тобаго (Republic of Trinidad and Tobago), государство в Вест-Индии, на островах Тринидад и Тобаго. 5,1 тыс. км2. Население 1,25 млн. человек (1990), главным образом тринидадцы-индопакистанцы и тринидадцы-креолы. Городское население 69% (1993). Официальный язык - английский. Верующие - христиане (ок. 70%), индуисты. Административно-территориальное деление: 9 графств. Столица - Порт-оф-Спейн. Входит в Содружество. Глава государства - президент. Законодательный орган - двухпалатный парламент (Сенат и Палата представителей). Большая часть островов преимущественно низменные равнины. На о. Тринидад горы (на севере) высотой до 940 м, на о. Тобаго (на северо-востоке) - высотой до 579 м. Климат субэкваториальный, жаркий и влажный. Среднемесячные температуры 25-27 °С. Осадков от 1200 до 3800 мм в год. Вечнозеленые леса, резерваты, морской заповедник. О-ва Тринидад и Тобаго в древности населяли индейцы. В кон. 15 в. острова были открыты испанцами, которые превратили их в свои колонии. В 1797 Тринидад захвачен Великобританией и в 1802 официально закреплен за ней, в 1814 Тобаго также перешел во владение Великобритании. В 1899 Тобаго был административно присоединен к Тринидаду. В 1950 Тринидаду и Тобаго было предоставлено внутреннее самоуправление. С 1962 независимое государство. С августа 1976 Тринидад и Тобаго - республика. Основа экономики - нефтедобывающая и нефтеперерабатывающая промышленность и обслуживание иностранных туристов. Доля в ВВП (1992, %): горнодобывающая и нефтеперерабатывающая промышленность 22,8 обрабатывающая промышленность 9,0. Большая часть добычи и 3/4 переработки нефти контролируются компаниями США. Кроме местной, перерабатывают импортную нефть (главным образом из Венесуэлы). Добыча асфальта, природного газа, гипса. Химические, текстильные, цементные, пищевкусовые предприятия. Производство электроэнергии 3,3 млрд. кВт?ч (1987). Основная экспортная сельскохозяйственная культура - сахарный тростник. Выращивают какао, кофе, табак, бананы, рис, цитрусовые. Животноводство развито слабо. Рыболовство. Протяженность автодорог 7,9 тыс. км (1987). Главный морской порт - Пуэнт-а-Пьер. Экспорт нефти, нефтепродуктов, сахара. Основные внешнеторговые партнеры: США, страны ЕЭС и Карибского сообщества. Денежная единица - доллар Тринидад и Тобаго.
ВАВИЛОВ Петр Петрович (1918-84) , российский биолог, растениевод, член-корреспондент АН СССР (1979), академик (1973) и президент (1978-83) ВАСХНИЛ. Основные труды по радиобиологии и экспериментальному мутагенезу, растениеводству и интродукции растений.
ИНГИБИТОРЫ (от лат . inhibeo - удерживаю), вещества, снижающие скорость химических, в т. ч. ферментативных, реакций или подавляющие их. Применяют для предотвращения или замедления нежелательных процессов: коррозии металлов, старения полимеров, окисления топлив и смазочных масел, пищевых жиров и др. Ингибиторы ферментов используют для изучения механизма их действия, для лечения нарушений обмена веществ, а также в качестве пестицидов.