План:
1. Соціальна демократія
2. Концепція економічної демократії
3. Соціал-демократична держава – якою вона повина бути
Висновки
Список використаної літератури
Соціальна демократія
Соціал-демократична ідеологія виникла на ідеях Е. Берштейна про класову співпрацю і соціальні реформи як єдиний шлях покращення соціального становища для робітничого класу. Одним із перших розгорнуте обґрунтування соціал-демократичної ідеї здійснив Е. Бернштейн, якого інколи називають батьком сучасної соціал-демократії. Перу цього німецького теоретика належать праці «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії» (1899), «Чи можливий науковий соціалізм?» (1901), «Класи і класова боротьба» (1904) та багато інших. Теоретична позиція Бернштейна тісно пов'язана з його політичною орієнтацією на реформи. На відміну від К. Маркса, він вважав неможливим завоювання політичної влади пролетаріатом. Сучасний пролетаріат, на думку Бернштейна, не досяг того рівня політичної та моральної зрілості, який дозволив би йому управляти суспільними процесами, перебрати на себе всю повноту державної влади. За Бернштейном, диктатура пролетаріату означатиме диктатуру клубних ораторів і партійних демагогів. Він гостро критикував абстрактні марксистські положення про пролетаріат як однорідну цілісність, фіксуючи різнорідність чисельно зростаючих соціальних груп, об'єднаних під цією назвою. Перехід до соціалізму може відбутися не внаслідок революції, яку Бернштейн слушно називав «політичним атавізмом і ознакою варварства», а лише через соціалізацію капіталізму. Найближчими цілями робітничого руху є, на його думку, боротьба пролетаріату за економічні й політичні права. Проблеми економічних прав він пов'язував із питанням про приватну власність для кожного громадянина, акцентуючи на його праві реалізувати свій соціальний інтерес.
Важливим елементом економічної концепції Бернштейна є теорія демократизації капіталу. Економічні перетворення капіталістичного суспільства на соціалістичних засадах, на думку Бернштейна, мають відбутися завдяки розвиткові виробничих і споживчих товариств, які демократизують економіку, формують механізми самоврядування трудящих. Він віддавав перевагу стихійному, еволюційному розвиткові економіки, основою організації якої є споживча і виробнича кооперація, здатна вдосконалюватися за ініціативою «знизу», утверджувати справжню демократію, тобто демократію, за якою жоден клас не користується привілеями порівняно з рештою суспільства. Щоб досягти такого суспільного стану, необхідний певний рівень правосвідомості громадян. Правосвідомість Бернштейн розглядав як уміння жити за законами, контролюючи свої пристрасті. Адже демократична форма правління передбачає високий ступінь не лише свободи, а й відповідальності для всіх. За Бернштейном, чим довше у будь-якій сучасній державі діють демократичні інститути, то більше уваги приділяється правам меншості. Партійна боротьба втрачає характер взаємної ненависті, а тому й життя таких партій позбавляється політичних катастроф.
ФЕОДОР МЕТОХИТ (1270-1332) , византийский писатель, великий логофет. Сочинения по философии, астрономии, истории и др. В 1328 Феодор Метохит ушел в монастырь Хора, в церкви которого (современный Кахрие-Джами) по его заказу были созданы получившие известность мозаики и фрески.
ХАРТРИ (Hartree) Дуглас (1897-1958) , английский физик. Труды связаны с развитием методов численного математического анализа, квантовой теории, вычислительной техники. В 1927 разработал метод самосогласованного поля, развитый в дальнейшем В. А. Фоком (метод Хартри - Фока). Применил этот метод для расчета волновых функций многоэлектронных атомов, а также к задачам баллистики, гидродинамики и др. Предложил (1928) одну из естественных систем единиц (т. н. Хартри система единиц). Построил первый в Англии дифференциальный анализатор. Пионер внедрения в Великобритании цифровых вычислительных машин.
ВИЛЬСОН (Уилсон) Томас Вудро (1856-1924) , 28-й президент США (1913-21), от Демократической партии. Провел ряд либеральных законов. Еще до вступления США в 1-ю мировую войну (апрель 1917) выдвинул идею создания послевоенного союза государств, наиболее полно получившую отражение в т. н. "Четырнадцати пунктах" (январь 1918); выступал за учреждение Лиги Наций. Нобелевская премия мира (1920).ВИЛЬСОН (Wilson) Томас Вудро, Вильсон Вудро (28 декабря 1856, Стантон, штат Виргиния - 3 февраля 1924, Вашингтон), государственный деятель, 28-й президент Соединенных Штатов Америки (1913-21), с его именем связаны глубокие реформы в американском обществе и утверждение США как мировой державы. Карьера Вильсон родился в семье пресвитерианского проповедника шотландско-ирландского происхождения. В начале 1880-х гг. он отказался от употребления имени Томас. В 1879 окончил Принстонский университет. Изучал право в Виргинском университете. В 1882-83 занимался юридической практикой в Атланте (штат Джорджия). С 1883 занимался в историческом семинаре Герберта Б. Адамса в университете Джона Хопкинса, в 1886 получил степень доктора философии за книгу "Правление конгресса" (1885). В 1885-88 - преподаватель истории в женском колледже Брин-Мор (штат Пенсильвания), в 1889-90 - в Уэслианском университете, (штат Коннектикут). С 1890 - профессор юриспруденции, политэкономии и политических наук в Принстонском университете, с 1902-10 его президент. Опубликовал несколько популярных работ по истории и государственному устройству США. В 1911-13 - губернатор Нью-Джерси, где осуществил широкую программу прогрессивных реформ. В 1912 как представитель Демократической партии США под лозунгом "новой свободы" одержал победу на президентских выборах над Т. Рузвельтом и У. Х. Тафтом. Вторично избран в 1916 под лозунгом "Он удержал нас от войны".Внутренняя политика Вильсон занял Белый дом, полагая, что США вступили в наиболее важный со времен Гражданской войны период своего развития. Он был убежден, что история - это "эра реформ, но не революций". В своей политике руководствовался принципом: "государство существует для общества, а не общество для государства". Поэтому он выступал за максимальное равенство возможностей для всех граждан внутри страны и за неограниченный доступ к мировым рынкам. В рамках программы построения "новой демократии" осуществил тарифную (1913) и банковскую (1913) реформы, добился принятия антитрестовских законов (1914). Провел также ряд социальных преобразований в интересах фермеров и работников наемного труда. Внешняя политика Вильсон проводил активную политику, направленную на укрепление американских позиций в Карибском бассейне и в Мексике, всемерно способствовал англо-американскому сближению. После начала 1-й мировой войны 1914-18 пытался выступить посредником между европейскими державами. В 1917 Вильсон добился вступления США в войну, предполагая приобрести решающий голос в определении судеб послевоенного мира. В 1917 стремился к развитию сотрудничества с Временным правительством России, вынашивал идею союза "двух величайших демократий мира". После победы большевиков выступил с планом мирного урегулирования ("Четырнадцать пунктов", январь 1918), видя в нем альтернативу международному влиянию большевизма. Вильсон был одним из главных авторов Версальского мирного договора 1919. Однако договор не был ратифицирован сенатом США.Осенью 1919 в результате сильного перенапряжения Вильсона разбил паралич. Он вынужден был прекратить активную государственную деятельность. До истечения президентского срока важнейшие политические решения по существу принимала его жена - Эдит Вильсон. Лауреат Нобелевской премии мира (1919; за вклад в Версальский мирный договор 1919).Несмотря на различные оценки личности и деятельности Вильсона, он признан одной из ключевых фигур в истории США.Сочинения:Государство. Прошлое и настоящее конституционных учреждений: Пер. с англ. М., 1905.Новая свобода: Пер. с англ. Одесса, 1905.Литература:Гершов З. М. Вудро Вильсон. М., 1983.Фрейд З., Буллит У. Томас Вудро Вильсон, двадцать восьмой президент США. Психологическое расследование. М., 1992.Baker R. S. Woodrow Wilson. Life and Letters: 8 v. Garden City, 1927-29.Link A. S. Wilson: His Life and Work. Princeton, 1964-67. V. 1-5.Papers of Woodrow Wilson / Ed. by A. S. Link. Princeton, 1966-84. (Издание продолжается).Clements K. Presidensy of Woodrow Wilson. Lawrence, 1992.В. В. Носков