План:
1. Соціальна демократія
2. Концепція економічної демократії
3. Соціал-демократична держава – якою вона повина бути
Висновки
Список використаної літератури
Соціальна демократія
Соціал-демократична ідеологія виникла на ідеях Е. Берштейна про класову співпрацю і соціальні реформи як єдиний шлях покращення соціального становища для робітничого класу. Одним із перших розгорнуте обґрунтування соціал-демократичної ідеї здійснив Е. Бернштейн, якого інколи називають батьком сучасної соціал-демократії. Перу цього німецького теоретика належать праці «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії» (1899), «Чи можливий науковий соціалізм?» (1901), «Класи і класова боротьба» (1904) та багато інших. Теоретична позиція Бернштейна тісно пов'язана з його політичною орієнтацією на реформи. На відміну від К. Маркса, він вважав неможливим завоювання політичної влади пролетаріатом. Сучасний пролетаріат, на думку Бернштейна, не досяг того рівня політичної та моральної зрілості, який дозволив би йому управляти суспільними процесами, перебрати на себе всю повноту державної влади. За Бернштейном, диктатура пролетаріату означатиме диктатуру клубних ораторів і партійних демагогів. Він гостро критикував абстрактні марксистські положення про пролетаріат як однорідну цілісність, фіксуючи різнорідність чисельно зростаючих соціальних груп, об'єднаних під цією назвою. Перехід до соціалізму може відбутися не внаслідок революції, яку Бернштейн слушно називав «політичним атавізмом і ознакою варварства», а лише через соціалізацію капіталізму. Найближчими цілями робітничого руху є, на його думку, боротьба пролетаріату за економічні й політичні права. Проблеми економічних прав він пов'язував із питанням про приватну власність для кожного громадянина, акцентуючи на його праві реалізувати свій соціальний інтерес.
Важливим елементом економічної концепції Бернштейна є теорія демократизації капіталу. Економічні перетворення капіталістичного суспільства на соціалістичних засадах, на думку Бернштейна, мають відбутися завдяки розвиткові виробничих і споживчих товариств, які демократизують економіку, формують механізми самоврядування трудящих. Він віддавав перевагу стихійному, еволюційному розвиткові економіки, основою організації якої є споживча і виробнича кооперація, здатна вдосконалюватися за ініціативою «знизу», утверджувати справжню демократію, тобто демократію, за якою жоден клас не користується привілеями порівняно з рештою суспільства. Щоб досягти такого суспільного стану, необхідний певний рівень правосвідомості громадян. Правосвідомість Бернштейн розглядав як уміння жити за законами, контролюючи свої пристрасті. Адже демократична форма правління передбачає високий ступінь не лише свободи, а й відповідальності для всіх. За Бернштейном, чим довше у будь-якій сучасній державі діють демократичні інститути, то більше уваги приділяється правам меншості. Партійна боротьба втрачає характер взаємної ненависті, а тому й життя таких партій позбавляється політичних катастроф.
"ЗЕМЛЯ И ВОЛЯ" , тайное революционное общество разночинцев в России в 1861-64 (название с 1862), федерация революционных кружков. Возникла под идейными влиянием А. И. Герцена и Н. Г. Чернышевского. Организаторы и руководители: Н. А. и А. А. Серно-Соловьевичи, А. А. Слепцов, Н. Н. Обручев, В. С. Курочкин, Н. И. Утин и др. С ноября 1862 во главе Центральный русский народный комитет в Санкт-Петербурге. Местные организации в Санкт-Петербурге, Москве, Казани и др., Комитет русских офицеров в Польше. Поддерживала связи с редакцией "Колокола", вступила в союз с партией "красных" в Польском восстании 1863-64. Программа: созыв бессословного народного собрания, право каждого на землю, самоуправление крестьянских общин, добровольная федерация областей, выборное правительство. Основной программный документ - воззвание Н. П. Огарева "Что нужно народу?". Издавала листки "Свобода", революционные прокламации; самоликвидировалась.
ЮШМАНОВ Николай Владимирович (1896-1946) , российский языковед, член-корреспондент АН СССР (1943). Труды в области афразийского языкознания и африканистики, общей фонетики, унификации алфавитов и терминологии, интерлингвистики.
РУССКО-ПОЛЬСКАЯ ВОЙНА 1654-67 , велась Россией за возврат Смоленской и Черниговской земель, Белоруссии и обеспечение воссоединения Украины с Россией. В 1654-55 русские войска разбили основные силы Речи Посполитой, освободили Смоленщину и большую часть Белоруссии. Военные действия возобновились в 1658 и шли с переменным успехом. С 1660 инициатива перешла к польским войскам. Завершилась Андрусовским перемирием.