Австралійський соціаліст Біл Хайділ у брошурі «Перипетії демократичного соціалізму» писав, що соціалізм не може перетворитися на закінчену теорію, оскільки йдеться про життя людини й суспільства, які швидко змінюються. Схожі думки висловлює також і німецький політолог, економіст Т. Ортлайб. Він підкреслює, що демократичний рух поставив під сумнів уявлення про капіталістичну структуру суспільства. Соціал-демократи вважають, що питання про структуру суспільства ставитиметься перед суспільством знову і знову, і ніколи не буде вирішене.
Отже. соціал-демократи не уявляють соціалізм у вигляді якоїсь сформованої кінцевої мети. Оскільки, як вони вважають, мети, яку ставить перед собою демократичний соціалізм, не можна досягти одним стрибком. Вона неперервна. Протягом розвитку людської цивілізації вона наповнюватиметься новим змістом, позаяк у цьому виникатиме потреба. Демократичний соціалізм не претендує на роль вчення про кінцеві цілі робітничого руху. Він може вважатися дискусією, діалогом, пошуком цілей і засобів цього руху.
Орієнтири соціал-демократії з плином часу доповнювалися новими концепціями, уточнювалися новими реаліями життя. Серед них — концепції якості життя, самоврядного соціалізму, економічної демократії. Концепція якості життя е складовою, знову ж таки, не лише демократичного соціалізму, а й лібералізму. Суть її полягає у спробі встановити тісний зв'язок між традиційними матеріальними інтересами і новими потребами трудящих (економічний захист, поліпшення умов праці, розвиток системи соціального забезпечення і громадського транспорту, охорона здоров'я, професійна підготовка, комунальна служба). Якість життя трудящих, на думку соціал-демократів, найвища в соціальній державі, діяльність якої передусім торкається соціальної контролем громадськості. Держава, за концепцією соціал-демократів, як така не ліквідується, але практично всі її внутрішні функції передаються органам самоврядування.
Концепція самоврядного соціалізму передбачає підпорядкування органів місцевого самоврядування органам представницької демократії (парламенту). Самоврядний соціалізм передбачає політичну демократію: багатопартійність, свободу діяльності опозиції, можливість перебування при владі кількох партій і под. Соціал-демократи не визнають ніяких форм диктатури. Диктатура несумісна з політичною демократією. Складовими останньої є права людини, свобода друку, свобода й самостійність профспілкового руху, існування правової держави.
Прагматична частина соціал-демократії вважає дієвим способом лікування хвороб «держави благоденства» значні ін'єкції в економіку з боку приватного сектора. Водночас необхідно посилити механізми ринкової економіки, знизивши для цього надміру високі прямі податки, причому не тільки на підприємців, а й на значну частину населення, аби дати людям можливість витрачати свої кошти на власний розсуд. Передбачені заходи здатні уповільнити зростання інфляції, яку за дефіциту робочої сили ніяк не можна стримати традиційним методом національних тарифних угод. Отже, життя, мінлива соціально-економічна ситуація спонукає соціал-демократію до конструктивної, творчої діяльності.
Світова соціал-демократія — організована політична сила. Координатором діяльності соціал-демократів виступає Соціалістичний Інтернаціонал. За статутом Соцінтерну, прийнятим 1986 р ця міжнародна організація є об'єднанням політичних організацій і партій, мета діяльності яких — демократичний соціалізм. Серед цілей Соцінтерну: 1) зміцнення зв'язків між партіями, що об'єдналися; 2) координація їх політичної лінії методом згоди; 3) розширення зв'язків з іншими партіями соціалістичної орієнтації, які не є членами Соцінтерну, але бажають співробітничати з ним.
ЭФИОПИЯ , государство на северо-востоке Африки. 1,1 млн. км2. Население 52 млн. человек (1993), главным образом народы амхара (ок. 40% населения), оромо (св. 40%), тиграи и другие (более 100 народов). Городское население 12,3% (1993). Официальный язык - амхарский. Большая часть верующих - мусульмане и христиане. Административно-территориальное деление: 14 провинций. Столица - Аддис-Абеба. Глава государства - президент, возглавляющий правительство, осуществляющее законодательные и исполнительные функции. Большая часть территории Эфиопии занимает Эфиопское нагорье (высота до 4623 м, г. Рас-Дашэн); на северо-востоке - впадина Афар, на юго-востоке - плато Эфиопско-Сомалийское. Почти вся территория Эфиопии - зона высокой сейсмичности. Климат тропический пустынный и полупустынный на северо-востоке, субэкваториальный - в остальной части. Средние месячные температуры 13-18 °С (Аддис-Абеба). Осадков от 150-600 до 1500-1800 (местами менее 50) мм в год. Кр. реки - Голубой Нил, Атбара, Веби-Шебели. Кустарниковые пустыни, полупустыни, опустыненные саванны. На юго-западе - дождевые тропические леса. Национальные парки - Аваш, Гамбела, Симен и др. Во 2-й пол. 1-го тыс. до н. э. на территории Эфиопии существовали различные государственные образования, в начале нашей эры - крупное Аксумское царство (время расцвета 3-6 вв.). В 13 в. упоминается Эфиопское царство. Во 2-й пол. 19 в. предпринимались попытки преодолеть междоусобицы знати и сосредоточить сильную централизованную власть в руках эфиопских императоров. Эфиопия оказывала успешное сопротивление территориальным притязаниям Великобритании, Италии (в 1896 итальянская армия разгромлена в битве при Адуа). В результате итало-эфиопской войны 1935-36 Эфиопия была захвачена Италией; освобождена в 1941. В 1974 к власти пришли военные, сместившие императора Хайле Селассие I. С 1974 усилилась гражданская война в провинции Эритрея, за отделение которой от центрального правительства выступил Народный фронт освобождения Эритреи. В условиях острого социально-экономического кризиса военный режим пал. В 1993 провозглашена независимость Эритреи. В 1994 избрана Учредительная ассамблея для принятия новой конституции. Эфиопия - аграрная страна. Доля в ВВП (1990, %): промышленность 11,3, сельское хозяйство 41. Главная отрасль сельского хозяйства - растениеводство. Посевы зерновых, зернобобовых, масличных культур; главная экспортная культура - кофе (сбор 216 тыс. т в 1992). Поголовье (1985, млн.): крупный рогатый скот 27, овцы и козы 41. Рыболовство. Легкая, пищевая, нефтеперерабатывающая, металлообрабатывающая промышленность. Развито ремесленное производство: ткачество, обработка кожи, кости, дерева и т. д. Производство электроэнергии 973 млн. кВт·ч (1991). Самая крупная ГЭС - Финча (100 МВт). Добыча платины, золота. Длина (1991, тыс. км) железных дорог 0,78, автодорог - 28. Порты: Массауа, Асэб; внешняя торговля большей частью идет через порт Джибути. Основные внешнеторговые партнеры: США, страны Европейского Союза, Япония, Россия. Денежная единица - бырр.
ЖУКОВСКИЙ Валентин Алексеевич (1858-1918) , российский иранист, член-корреспондент РАН (1917; член-корреспондент Петербургской АН с 1899). Труды по персидскому языку и литературе, фольклору, этнографии, истории.
ИВАН ПОДКОВА (?-1578) , молдавский господарь, один из руководителей запорожских казаков. Объявил себя братом Ивана Лютого, в 1577 захватил Яссы и провозгласил себя господарем. В 1578 турецкие войска и дружины молдавских бояр вынудили Ивана Подкову к отступлению на Украину, где он был казнен польскими властями.