У програмних документах Соцінтерну підкреслюється, що цілей демократичного соціалізму можна досягти лише в окремих країнах. У Декларації принципів (один із головних документів) висловлюється сподівання, що «сила принципів соціал-демократів, переконливість Їхніх аргументів та ідеалізм їхніх прихильників сприятимуть формуванню в XXI ст майбутнього відповідного демократичного соціалізму». Наприкінці нашого століття, як зазначено там же, демократія стає найважливішим засобом народного контролю тих безконтрольних сил, які змінюють нашу планету, не турбуючись про її збереження. Демократія повинна охопити всі сфери життя суспільства: політику, економіку, соціальні відносини, культуру.
Соцінтерн не обминає увагою і нинішній етап існуючих міжнародних економічних відносин. У доповіді «Глобальний виклик», яку підготував комітет Соцінтерну, висловлено критичні зауваження правлячим колам, адміністрації Сполучених Штатів Америки, які не бажають формування справді рівноправних економічних відносин. У деяких документах Соцінтерну негативно оцінюється діяльність Міжнародного валютного фонду, кредити якого країнам, що розвиваються, підштовхують їх до прірви. Засуджується діяльність транснаціональних корпорацій, які порушують правила міжнародної торгівлі, експлуатують трудящих країн, що розвиваються. У різноманітних документах Соцінтерну пропонуються заходи нового світового економічного порядку на основі рівноправності й партнерства між усіма країнами. Соціал-демократія наголошує, що транснаціональні корпорації необхідно взяти під міжнародний контроль, аби вони працювали «в межах затвердженого 00Н кодексу поведінки».
Від кінця 80-х рр. Соцінтерн приділяє серйозну увагу охороні навколишнього середовища. Соціал-демократія ставить завдання всіляко сприяти об'єднанню прогресивних сил людства проти загрози ядерної війни, яка може викликати такі наслідки, що життя на нашій планеті стане неможливим. Соціал-демократи звертають увагу на те, яку небезпеку несе людству хімічна та біологічна зброя. Соцінтерн різко виступає проти «економічного колоніалізму» — використання територій країн, що розвиваються, для скидання небезпечних відходів хімічного та ядерного палива. Соціалістичний Інтернаціонал як міжнародна політична організація пропонує інші конкретні заходи, реалізація яких може зменшити гостроту екологічних проблем.
ЕФИМЕНКО Петр Саввич (1835-1908) , российский этнограф и фольклорист. Муж А. Я. Ефименко. В 1856-60 член Харьковско-Киевского тайного общества, сослан в Архангельскую губ. Труды по этнографии русского Севера, русскому и украинскому фольклору.
ИВАНОВ Иван Дмитриевич (р . 1934), экономист, член-корреспондент РАН (1991; член-корреспондент АН СССР с 1990). Основные труды по проблемам внешнеэкономических связей России, мировой экономики и научно-технического прогресса.
ИЕРУСАЛИМ , город в Израиле. 544 тыс. жителей (1992). Религиозный ("священный") центр иудеев, христиан и мусульман. Металлообрабатывающая, радиотехническая, фармацевтическая, текстильная, легкая, пищевая промышленность. Университет. Музеи: Национальный "Бецалель" (художественный), Национального Израиля (искусство и археологические памятники) и др. Первые упоминания об Иерусалиме - в сер. 2-го тыс. до н. э. Позднее в составе различных государств: Иудейского царства, Др. Рима, Византии, Арабского халифата и др. С нач. 16 в. под властью Османской империи. В декабре 1917 занят английскими войсками. В 1920-48 административный центр английской подмандатной территории Палестина. По решению Генеральной Ассамблеи ООН от 29 ноября 1947 должен был стать самостоятельной административной единицей под управлением ООН. После арабо-израильской войны 1948-49 Иерусалим был разделен на 2 части: восточная отошла к Иордании, западная - к государству Израиль. В 1950 правительство Израиля, вопреки решению ООН о выделении Иерусалима в самостоятельную административную единицу, объявило его западную часть столицей Израиля (западная часть Иерусалима - местопребывание парламента и правительства). В июне 1967 Израиль захватил и восточную часть Иерусалима, в июле 1980 провозгласил весь Иерусалим "вечной и неделимой столицей" Израиля. В восточной части Иерусалима - раннехристианские здания (в т. ч. ротонды "Гроба господня"); (неоднократно перестраивалась). Западная стена ("Стена плача"), часть уцелевшей стены после разрушения Второго Храма. Мечеть Куббат ас-Сахра (687-691), церкви 11-12 вв., цитадель (14-16 вв.). Западная часть застраивается с сер. 19 в. Комплекс университета, медицинский центр "Хадасса" (1960).