Переваги таких відносин прихильники цієї концепції вбачають передусім у тому, що вони дають змогу без ускладнень здійснити процес поступового й раціонального усуспільнення. Для реалізації цієї ідеї не потрібно створювати громіздких і незграбних структур, зберігається ринкова основа економіки, яка дозволяє їй своєчасно реагувати на запити споживачів. Концепція «функціонального соціалізму» вплинула на своєрідне розуміння шведськими соціал-демократами «змішаної» економіки, оскільки воно істотно відрізняється від уявлень, яких дотримуються соціал-демократи інших країн Заходу. Згідно з цими уявленнями, «змішана» економіка — це суто механічне об'єднання приватної та державної власності, причому що більшим стає державний сектор, то нібито більше соціалізму. На думку ж ідеологів шведської соціал-демократії, поєднання приватного й суспільного, державного в економіці має відбуватися на принципово новій основі. Вони стверджують: співвідношення різних економічних секторів може змінюватись і з часом перетворити власника на суто номінального господаря подібно до того, як повновласного англійського монарха заступила англійська королева, яка не має реальної влади.
Демократія є визначальною в цій доктрині. Вона виступає як надкласове явище і включає гарантоване право на приватне життя захищає від свавільного втручання держави. Маються на увазі свобода думки, організації, віросповідання, загальні вибори, право на культурну автономію для національних меншостей, незалежність суддів, право на опозицію. Мета соціал-демократів — поступове просування до суспільства, де демократія поширюється на економічну, політичну і соціальну сфери життя. Загалом соціалізм розглядається як ціль, до якої людство постійно просуватиметься, наповнюючи новим політичним і соціальним змістом такі неминущі моральні цінності, як свобода, справедливість, солідарність, рівність.
Основні положення викладені в декларації Соціалістичного Інтернаціоналу (конгрес якого відбувся 1951 р. у Франкфурті-на-Майні): Декларація відзначає чотири основні аспекти "демократичного соціалізму". Це — "політична, економічна, соціальна і міжнародна демократія". Щодо "політичної демократії", то соціал-демократи намагаються побудувати нове суспільство за допомогою реформ, демократичних засобів. Саме в цьому полягає суть "третього шляху", запропонованого людству соціал-демократією. У цілому не можна не дооцінювати значного внеску соціал-демократії в здійснення соціальних реформ, які сприяли зростанню добробуту і соціальної захищеності бідних верств у багатьох країнах Заходу.
Соціал-демократична держава – якою вона має бути
Внутрішніми завданнями, або функціями, соціал-демократичної держави повинні стати у гуманітарній сфері — забезпечення кожній людині належних умов життя на засадах свободи, справедливості і солідарності; в економічній сфері — сприяння формуванню соціально-орієнтованої ефективної ринкової економіки; у політичній сфері — створення умов для формування і діяльності органів державної влади на засадах демократії, тобто відповідно до вільного волевиявлення більшості народу в умовах вільної діяльності різноманітних громадських об'єднань. Відповідно до сфер діяльності функціями держави є:
гуманістична (забезпечення, охорона і захист основних прав людини);
екологічна (охорона природного середовища);
ЖИСКАР Д'ЭСТЕН (Giscard d'Estaing) Валери (р . 1926), президент Франции в 1974-81. В 1962-66 и 1969-74 министр экономики и финансов. Один из лидеров Союза за французскую демократию, председатель (с 1988).
ТЬЕР (Thiers) Луи Адольф [14 апреля 1797 , Марсель - 3 сентября 1877, Сен-Жермен-ан-Ле], историк и политический деятель, президент Франции (1871-73).Детство и юностьВоспитанием он обязан матери, т.к. его отец , бывший сборщик налогов, нарушил закон и бежал за границу, бросив семью. Уже в школе Тьер отличался незаурядными способностями и получил за успехи в учебе муниципальную стипендию. В 1820 закончил юридический факультет в Экс-ан-Провансе и около года там же работал адвокатом.Публицистическая и научная деятельность при РеставрацииВ 1821, перебравшись в Париж, Тьер занялся журналистикой. Критика режима Реставрации на страницах газеты "Constitutionnel" принесла ему популярность в либеральных кругах. В 1823-27 он выпустил десятитомную "Историю французской революции" - первое фундаментальное исследование Великой французской революции. В 1829 Тьер - один из основателей либерально-оппозиционной газеты "National".Революция 1830 и Июльская монархияТьер сыграл видную роль в революции 1830 (см. Французские революции 19 в.): 26 июля он написал обращение журналистов к народу с призывом оказать сопротивление деспотическим мерам правительства, а 29 июля подготовил манифест о передаче власти Луи Филиппу Орлеанскому. Войдя в Палату депутатов, Тьер возглавил левый центр. Блестящий оратор, он ратовал за укрепление конституционного режима, отказ от революционных методов политической борьбы и протекционистскую поддержку национальной промышленности. Эти же принципы он проводил в жизнь, будучи министром внутренних дел (1832-33, 1834-36) и министром торговли (1833-34). В 1834 он подавил восстания республиканцев в Лионе и Париже. В 1836 и 1840 был премьер-министром, однако из-за разногласий с королем по вопросам внешней политики оба раза переходил в оппозицию. Один из инициаторов реабилитации Наполеона, опубликовал о нем в 1845-61 двадцатитомный труд - "История Консульства и Империи".Революция 1848 и Вторая республикаВ ночь на 24 февраля 1848, когда в Париже уже шли баррикадные бои (см. Французские революции 19 в.), Тьер отклонил просьбу короля сформировать новое правительство. В июне он стал депутатом Учредительного собрания. Поддерживая республиканский режим, Тьер выступал против предлагавшихся неоякобинцами и социалистами радикальных реформ. Широкую известность получила его работа "О собственности" с критикой социалистических идей. Поддержав на президентских выборах (10 декабря) Луи Наполеона, Тьер, однако, в дальнейшем боролся против установления бонапартистской диктатуры, возглавляя в Законодательном собрании (1849-5..1) партию монархистов. После государственного переворота 2 декабря 1851 его арестовали и выслали из страны.Вторая империяВернувшись во Францию (август 1852), Тьер занимался научной деятельностью до 1863, пока не был избран депутатом Законодательного корпуса, где повел кампанию за восстановление демократических свобод. В июле 1870 он единственный из депутатов протестовал против объявления войны Пруссии (см. Франко-прусская война).Третья республикаПосле революции 4 сентября 1870 (см. Французские революции 19 в.) Тьер по поручению Правительства национальной обороны посетил ведущие державы Европы, добиваясь их вступления в войну на стороне Франции, а затем вел переговоры о мире с Бисмарком. 8 февраля 1871 Тьер был избран в Национальное собрание, которое 17 февраля назначило его главой исполнительной власти. 26 февраля он подписал мирный договор с Германией, а в мае подавил революционное движение Парижской Коммуны (см. Французские революции 19 в.). Став 31 августа Президентом республики, Тьер сумел добиться политического перемирия между партиями и организовать досрочную выплату контрибуции Германии, освободив Францию от оккупации. Уйдя в отставку 24 мая 1873, он не прекращал активной политической деятельности до самой смерти.Сочинения:История Консульства и Империи во Франции. СПб., 1846-1849. Т. 1-5.О собственности. СПб., 1872.История Французской революции 1788-1799. СПб.; М., 1873-1877. Т. 1-5.Литература:Discours parlementaires de M. Thiers. Paris, 1879-1883. V. 1-15.Notes et souvenir de M. Thiers 1848. Paris, 1902.Notes et souvenir de M. Thiers 1870-1873. Paris, 1904.La Monarchie de 1830. Paris, 1931. А. В. Чудинов
ФЕЛЬДШПАТОИДЫ (фельдшпатиды) , минералы группы каркасных алюмосиликатов, недосыщенных кремнекислотой, к которым относятся нефелин, лейцит, содалит и др. В щелочных магматических горных породах фельдшпатоиды в качестве породообразующих минералов занимают место полевых шпатов.