Соціал-демократична концепція держави та влади
Соціал-демократична концепція держави та влади
Страница 6

У сучасних умовах існує два основних різновиди держав перехідного періоду:

держави промнслово-розвннутих країн соціальноорієнтованого, «соціалізованого» капіталізму;

держави, які існують у країнах, що переходять від авторитарно-бюрократичного ладу псевдосоціалізьу до громадянського суспільства і перетворюються з організації тоталітаризованої влади колишньої партійно-управлінської верхівки на організацію , влади більшості населення (зокрема, колишні ра­дянські республіки та історично аналогічні їм держави).

Концепція економічної демократії

У повоєнний період соціал-демократичні партії Скандинавії та Німеччини активно розробляють концепцію економічної (промислової) демократії. Економічна демократія розвивається як на мікрорівні — через безпосередню участь трудящих в управлінні підприємствами (приватними й державними), так і на макрорівні в межах суспільної економіки загалом. Останнє передбачає наявність органів соціального партнерства (ФРН, Австрія) чи економічного самоврядування (Франція).

Економічна демократія, на думку соціал-демократів, полягає в гарантованому розподілі національного продукту в інтересах усього суспільства. Це припускає активне державне регулювання економіки, різноманіття форм власності, широкий розвиток соціальних інститутів.

Політична демократія спирається на розвите цивільне суспільство, що забезпечує права і волі громадян, що гарантує існування парламентаризму, багатопартійності, права на опозицію, верховенства закону й ін. В області державного устрою соціал-демократична доктрина відстоює парламентську форму правління.

Основним методом проведення соціал-демократичної полі­тики є реформа. Соціал-демократи вважають, що реформи — це певне коригування соціально-економічної сфери, яка має забезпечити чітке та ефективне функціонування суспільства. Кількість здійснених реформ у соціальній сфері в напрямі де­мократизації суспільного життя, на думку соціал-демократів, рано чи пізно приведе до демократичного соціалізму. Рефор­мування має спиратися на ідеологію та політику соціального партнерства — найефективнішої форми боротьби трудящих за свої права, яка відбувається не у формі страйків і демон­страцій, а за столом переговорів між представниками підпри­ємств і профспілок, у процесі укладання контракту, який поля­гає у взаємних зобов'язаннях цих сторін.

Останніми роками можна спостерігати нові тенденції в ро­звитку теорії та практики соціал-демократії — зрушення пра­воруч. Нині у своїх економічних гаслах соціал-демократи близькі до лібералів. Девізом економічної політики соціал-демократів є не перерозподіл доходів, а збільшення та ефективність виробництва.

Прикладом успіхів і здобутків ідейно-політичної платфор­ми соціал-демократії може служити діяльність Соціал-демок­ратичної робітничої партії Швеції. Шведський демократичний соціалізм одержав назву «функціонального». Його суть поля­гає в тому, щоб замість «одномоментного» перетворення при­ватногосподарських одиниць на державну власність (насиль­ницькою експропріацією чи поетапною націоналізацією) пере­дбачити тривалий термін поступового обмеження прав повно­важень власника. Теоретичною основою такого підходу стала теза, вперше висунута шведським соціал-демократом О. Унденом, згідно з якою власність не є неподільною, навпаки— сутність власності розкривається через різноманітні функції діяльності багатьох її суб'єктів. Тобто реформування відносин власності може відбуватися без передачі її цілком, а з допомо­гою перерозподілу функцій з утримання, володіння, викорис­тання власності. Такий перерозподіл зберігає власника номі­нальне, фактично ж він своїми правами й доходами ділиться з державою та суспільством. Цей процес відбувається в такий спосіб, що остаточне рішення у сфері виробництва й розподілу виносить на мікрорівні трудовий колектив, на макрорівні — суспільство в цілому. Робітники одержують право участі в уп­равлінні виробництвом як співвласники підприємств. У 1975 р. шведський економіст Р. Мейднер запропонував створення фон­дів трудящих, згодом було прийнято відповідний закон. Метою діяльності таких фондів є поступовий, розрахований на трива­лий період, процес викупу трудящими у приватних власників їхніх підприємств. Для цього утворюються соціальні фонди на підприємствах (де зайнято не менш як 500 осіб). Фонди фор­муються з відрахувань 1% від заробітної плати кожного робіт­ника, а також із надприбутків самого підприємства. Накоп­ичені кошти перетворюються в акції, що поступово концен­труються в руках трудящих. Використовувати фонди трудя­щих можуть спеціальні комісії, в яких є представники проф­есійних спілок і держави.

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ПОСТОЯННЫЙ КОНГРЕСС ПРОФСОЮЗНОГО ЕДИНСТВА ТРУДЯЩИХСЯ ЛАТИНСКОЙ АМЕРИКИ , автономная региональная профессиональная организация, сотрудничает с Всемирной федерацией профсоюзов. Основан в 1964. Высший орган - Генеральный совет, исполнительный - Секретариат. Штаб-квартира - в г. Мехико.

ЧИЧКАНОВ Валерий Петрович (р . 1937), российский ученый, член-корреспондент РАН (1991; член-корреспондент АН СССР с 1981). Основные труды по управлению и планированию народного хозяйства, вопросам производительности труда.

ГУМОРАЛЬНАЯ ПАТОЛОГИЯ (от лат . humor - жидкость), устаревшая теория, согласно которой основа болезней - ненормальное смешение жидких сред организма (по Гиппократу - крови, слизи, черной и желтой желчи).



Copyright © 2024 www.politicaledu.ru